Відеозвернення Уповноваженої уряду землі Баварія у справах переселенців та вигнанців, д-р Петри Лоібл, з нагоди презентації «Віртуального музею німців Причорномор’я» та урочистого відкриття фотовиставки, присвяченої архітектурній спадщині німців в Україні, організованих Радою німців України та HDO, Мюнхен, 28 жовтня 2025 року.
Кілька днів тому вийшла нова книга. Її автором є проф. д-р Мартін Шульце Вессель, який очолює Collegium Carolinum, що знаходиться тут за рогом. Як вам відомо, він досліджує не лише Богемські землі чи Польщу, але й Україну. Про це також його книга. Вона має промовисту назву «Непомічена нація».
Жодна інша назва не передає так влучно того, як ми в Німеччині протягом десятиліть ставилися до України. В очах таких канцлерів, як Гельмут Шмідт і Герхард Шредер, Україна не була чимось самостійним, а в кращому разі — додатком до Росії. Вони, як і багато інших, дивилися виключно на Москву, тоді як Україну та її народ просто ігнорували. Сьогодні ми бачимо, до чого призводить таке ігнорування.
Адже Україна захищає не більше й не менше, ніж свободу Європи. Вона є надією всіх, хто хоче, щоб Захід, щоб Європа залишалася вільною і єдиною, і щоб їй не доводилося коритися чужим силам. Особливо для наших сусідів і друзів у Східній Європі, а також для країн Скандинавії та Чорноморського регіону «ніколи знову» — це зараз. Вони хочуть і надалі в мирі та свободі самостійно вирішувати свою долю.
Сьогодні ви відкриваєте виставку «Архітектурна спадщина німців в Україні». Також ви презентуєте віртуальний музей німців Причорномор’я. Ще кілька років тому це, напевно, було б малоймовірною темою. Тоді всіх німців з колишнього Радянського Союзу без різниці називали російськими німцями, незалежно від того, чи походили вони з Казахстану, Киргизстану чи України.
Разом із самою Україною також німці з України нарешті стали сприйматися як щось окреме, самостійне. Адже німці з Закарпаття і Волині, з Одеси та Чорноморського узбережжя мали свою власну історію, свою власну культуру, яка в багатьох аспектах відрізнялася від культури співвітчизників з Поволжя, Кавказу чи інших частин Царської імперії та колишнього СРСР.
Своєю фотовиставкою ви вшановуєте унікальне й особливе — те, що вирізняє архітектуру українських німців, їхні житлові будинки, церкви та репрезентативні споруди. Ви відкриваєте нам світ, який варто побачити, відчути й осмислити глибше. Я з великим задоволенням занурилася б у цей світ разом із вами, але обов’язково зроблю це згодом.
Я так само радію віртуальному музею німців Причорномор’я. Чудово, що в майбутньому з будь-якого місця і в будь-який час можна буде отримати доступ до життя, історії та культури, традицій і звичаїв німців Причорномор’я. Це відкриває можливість, зокрема, для молоді, якій сьогодні складно подорожувати на батьківщину своїх предків, дізнатися більше про країну, де їхнє коріння.
Але цей музей є великим здобутком не лише для німців Причорномор’я, а для всіх нас. Адже у своїй віртуальній виставці він показує не лише те, наскільки різноманітним і багатим було життя ваших співвітчизників у минулому, а й те, що воно залишається таким і сьогодні. Я пишаюся німцями в Україні, а також тим, що Товариство карпатських німців України має свій центральний офіс у нас, у Вільній землі Баварія.
Дуже шкода, що я не можу бути сьогодні з вами. Але я перебуваю приблизно за кілометр від вас і маю честь передати вам вітання з першого засідання Wertebündnis Bayern в Баварському ландтазі, а також від нашої президентки ландтагу Ільзе Айгнер. Сьогоднішнє засідання проходить під гаслом «Свобода!». І справді, зв’язок між обома заходами — у вас, у HDO, і тут, у ландтазі — не міг би бути більш символічним.
Щиро дякую за вашу увагу!
