Малодолинське (Клайнлібенталь)
Кляйнлібенталь (Kleinliebental, нині – Малодолинське) – німецька колонія на березі Сухого лиману, заснована в 1804 р. переселенцями-католиками з Ельзасу, Пфальцу та Баварії. Первісно входила до складу Лібентальського колоністського округу Одеського повіту Херсонської губернії. Нині – в Одеському районі.
Основу господарської діяльності колоністів становили землеробство, скотарство та конярство. Досить прибутковим було городництво. Значний дохід приносили виноградарство та виноробство; вино продавали за межі повіту та губернії.
На рубежі XIX–XX ст. Кляйнлібенталь вважався багатим і благоустроєним селом: тут налічувалося 255 дворів, діяли церква та школа, вітряні та парова млини, грязелікувальна та водолікувальна станції з лікарями, аптека, торгові лавки, винні погреби, постоялий двір, хлібний амбар і соляний промисел.
На початку Першої світової війни чоловіків призвали на Західний та Російсько-турецький фронти. Одночасно держава обмежила права німецького населення в політиці, економіці та культурі. Школу в Кляйнлібенталі закрили.
Жителі колонії пережили падіння самодержавства, розпад Росії та криваві події громадянської війни. У березні 1918 р. у Кляйнлібенталі було створено Комітет самозахисту для охорони життя та майна мешканців від бандитських нападів. Влітку 1919 р. колоністи приєдналися до озброєного антибільшовицького Гросслібентальського повстання.
Перетворення радянської влади, остаточно встановленої в лютому 1920 р., кляйнлібентальці сприймали негативно. Неврожаї та продрозверстка 1921–1922 рр. призвели до голоду. З 1929 р. розпочалася примусова колективізація. До квітня 1930 р. було розкуркулено та виселено 20 сімей. У 1937–1939 рр. 44 мешканці були репресовані, 65 – розстріляні.
Під час війни з нацистською Німеччиною колонія перебувала в румунській адміністративній зоні Трансністрії, проте під управлінням спеціальної команди СС «R» (Sonderkommando R). 20 березня 1944 р., через наступ Червоної армії, мешканців Кляйнлібенталя евакуювали до імперської провінції Вартегау (Польща). Після війни багато з них було репатрійовано та направлено на спецпоселення в Казахстан.
У колишню німецьку колонію переселили селян із Західної України.
