Степове (Карлсруе)
Карлсруе (Karlsruhe, нині — Степове) — німецька колонія, заснована у 1810 році вихідцями католицького віросповідання з Бадена, Рейнпфальца та Ельзасу. У 1810–1875 роках належала до Березанського колоністського округу Ландауської волості Ольвіопольського, а згодом Одеського повіту Херсонської губернії. Нині територія колишньої колонії входить до складу Миколаївського району.
Основна господарська діяльність колоністів була пов’язана з землеробством; пізніше вони освоїли садівництво та виноградарство. Значну частину населення становили ремісники: кравці, муляри, мельники, ковалі, канатники, ткачі та інші. Доходи приносили парова млинарня, готель та пивні заклади. Продукцію господарств колоністи возили на продаж до Миколаєва.
У 1885 році в центрі Карлсруе було зведено величний костел Святих апостолів Петра і Павла в неоготичному стилі з багатим внутрішнім оздобленням: статуями, великими картинами, кольоровими вітражами та органом.
На початку Першої світової війни Карлсруе було перейменовано на Петро-Павлівське. З 1915 року було прийнято низку законів, що позбавили німецьке населення політичних, економічних та культурних прав, включно з правом на використання рідної німецької мови. У 1917–1920 роках колоністи пережили часту зміну влади з різними політичними та економічними програмами. Збройні конфлікти та грабежі стали звичайним явищем. Влітку 1919 року загін більшовиків, який відступав під натиском військ Денікіна, убив 50 колоністів і спалив будинки заможних селян.
До радянських перетворень 1920-х років колоністи ставилися негативно. Неврожаї та політика продрозверстки 1921–1922 років призвели до голоду. З 1929 року почалася примусова колективізація. У 1929–1938 роках з Карлсруе було депортовано 695 осіб. Внаслідок репресій постраждали 118 осіб, з них 53 були розстріляні.
Під час війни з нацистською Німеччиною колонія перебувала в румунській адміністративній зоні Трансністрії, проте під керівництвом спеціальної команди СС «R» (Sonderkommando R). У 1941 році Карлсруе відвідав католицький візитатор Ніколаус Пігер. Його вразив місцевий костел, який, на його думку, був найбільшим в Україні. 18 березня 1944 року, у зв’язку з наступом Червоної армії, мешканці села евакуювалися в імперський край Вартегау (Польща).
Як німецька колонія Карлсруе перестало існувати. У селі збереглося багато німецьких будинків; у дворах ще можна побачити цистерни та погреби. Уціліло приміщення колишнього сирітського притулку. Однією з пам’яток є місцевий краєзнавчий музей, який зберігає пам’ять про німецьких колоністів.
