Великодолинське

Гросслібенталь (нині – Великодолинське) – німецька колонія, заснована в 1804 році на річці Барабой, за 18 км на південний захід від Одеси вихідцями з Вюртемберга, Бадена, Ельзасу, Прусської Польщі та Саксонії. З 1805 року – адміністративний центр Лібентальського округу. Нині – в Одеському районі.

Основу господарства колоністів складали землеробство, тваринництво, овочівництво, садівництво та виноградарство. Гросслібенталь називали «молочницею» Одеси: щотижня звідси вивозили сотні відер молока. Спроби займатися шовківництвом були невдалими. У колонії розвивалися ремесла, необхідні для потреб населення. Гросслібенталь був одним із центрів гончарного та колісного промислів у повіті. З часом колонія перетворилася на значний торговельний центр.

До кінця XIX століття в Гросслібенталі проживали не лише протестанти (більшість), а й католики, юдеї та православні.

У 1869 році у Гросслібенталі відкрили центральне училище, де діти колоністів євангелічного віросповідання готувалися до роботи вчителями в сільських школах.

На початку Першої світової війни чоловіків села мобілізували до армії. Ліквідаційні закони позбавили німецьке населення цивільних прав. Революція та громадянська війна супроводжувалися частою зміною влади та озброєними бандитськими набігами. 26 липня 1919 року Гросслібенталь став центром антибільшовицького повстання, яке поширилося на інші колонії. Воно значно послабило радянський тил і прискорило просування військ генерала А. Денікіна в Причорномор’ї.

Установлену остаточно в лютому 1920 року радянську владу колоністи не сприймали. Голод, розорення та високі податки стали причиною міграційних настроїв. Щоб повернути німецьким селянам економічну ініціативу, у 1926 році було створено Гросслібентальський район.

З 1929 року почалися ліквідація приватних господарств та колективізація. Внаслідок репресій з 1937 по 1941 рік було розстріляно 314 жителів.

Влітку 1941 року Гросслібенталь опинився у зоні, зайнятій румунськими військами. Німецьке населення перейшло під управління спеціальної команди СС «R» (Sonderkommando R). 25 березня 1944 року, у зв’язку з наступом Червоної армії, жителі Гросслібенталю евакуювалися до імперської провінції Вартегау (Польща). Після війни багато з них були репатрійовані до СРСР – у Комі, Казахстан, Сибір, Центральну Азію та Північний Урал.

Гросслібенталь як німецьке поселення припинив своє існування. У німецькі будинки були поселені селяни, депортовані з Західної України.